«Скільки років українцям?» – це не просто збірка Матвія Шестопала, а це книга, що ґрунтується на унікальних рукописах виконуючого обов’язки декана факультету журналістики у 1955-1957 роках. Це були перші роки після заснування факультету й молодого Матвія Шестопала призначили на таку відповідальну посаду. «Я вам одразу скажу, що як декан він майже нічого такого грандіозного не зробив. Тобто був звичайним таким деканом, як і всі інші. Навчальні плани, програми – жодних революцій у навчанні», – зазначив Іван Забіяка.
Це була людина з великим внутрішнім патріотизмом в ті часи, коли починалося хитання щодо двомовності. Шестопал виступав категорично проти. І на одній з конференцій сказав таку фразу: «Свідомість деяких українців дорівнює свідомості клопа». І за оцей клопізм звинуватили його у буржуазному націоналізмі. І дуже швидко Матвія Михайловича виганяють з партії. А в ті часи це означало зробити з людини нікого й ніщо. А ця людина була досвідченою, креативною, знала кілька європейських мов – Особистість з великої літери. І наче знущаючись над людиною, перенаправляють Шестопала до Інституту народного господарства читати російську мову для іноземців.
Книга «Скільки років українцям?» – це частина великої комплексної праці, що присвячена слов’янству. Але Матвій Михайлович не встиг завершити її, а тільки написав одну частину. «Свого часу ця робота була репресована, а коли Україна стала незалежною, то повернули частину архіву цієї праці. Проте Шестопал мав звичку розносити рукописи по своїм знайомим. Книжка «Скільки років українцям?» була збережена однією вчителькою російської мови. І коли я почав «розкручувати» ім’я Матвія Михайловича Шестопала, вона принесла її мені», – розповів Іван Забіяка. Ця книга – цінний рукопис, що все ж таки вийшов друком, незважаючи на жодні перепони. Унікальність книги ще й у тому, що тут комплексно надруковані щоденники Матвія Михайловича.
Ще одна гідна уваги збірка – «На таких тримається світ» Віталія Святовця. Вона також пройшла через вогонь, воду і мідні труби. До збірки ввійшли матеріали, що охопили головні етапи життєвого та творчого шляху письменника та літературознавця, керівника літературної студії факультету журналістики – Віталія Федоровича Святовця.
«Його Біблією була художня література» – це одна з цитат, якими доповнив збірку Іван Михайлович. Наче слів і не багато, але одразу починаєш відчувати атмосферу життя Віталія Святовця. Він постійно працював з книгами, читав, компонував. І ставився до цієї справи вкрай серйозно. Взагалі був людиною дуже радикальної посмішки, тобто він посміхався лише там, де вже неможливо було стримати сміх.
«На таких тримається світ» – це не тільки влучна назва, але й назва, що відображає суть життя Віталія Святовця. Бо справді своєю діяльністю й творчістю він тримав інформаційний світ в українському полі.
На презентації також виступали особистості, які долучилися до створення цих збірок: Леонід Фросевич – директор, головний редактор суспільно-політичного видання «Український репортер» та Микола Юрчишин – журналіст, спеціальний кореспондент газети «Сільські вісті», володар Золотої медалі української журналістики, член НСЖУ. Вони згадали моменти з життя Матвія Шестопала й Віталія Святовця, додали ноток ностальгії та щиро подякували за видання книжок, що розповідають такі непрості історії.
Присутньою була й дружина Віталія Святовця – Марія Святовець. Вона оповила усіх присутніх спогадами про свого чоловіка. Ця сильна жінка була співупорядником книги «На таких тримається світ» й саме за її кошти громадськість побачила цю унікальну збірку.
Обидві ці книги відтворюють життя, згадують його моменти, реконструюють. Але не фіксують. Саме тому Іван Михайлович спонукає: «Шкода, що зараз при таких широких технологічних можливостях ми так мало фіксуємо життя. Бо ж треба його фіксувати. Це сьогодні цей момент – кадр, завтра – історія, а післязавтра – унікальність».
Сабадаш Марія, студентка 3 курсу РЗГ