Так склалося, що студенти Інституту журналістики підхопили ідею відзначати День української писемності та мови так само щиро й заповзято, як і їхні колеги з Інституту філології. І в цьому нема нічого дивного: майже 225 років тому наша літературна мова постала на народній основі, а 25 років тому нащадки того народу, його кров і плоть, започаткували чудову традицію – вшановувати лицарів духу. І нехай формально приводом до святкування став указ Президента Кучми, ніхто не заперечить того факту, що День української писемності та мови став по-справжньому народним святом, а мудрий лик Нестора Літописця гуртує нас не згірш за Святого Патрика чи братів Кирила та Мефодія. Тож принаймні в цьому (а насправді і в усьому іншому) ми мало чим поступаємося освіченій Європі – від її північно-західних берегів і аж до південно-східних, від похмурого й стриманого Дубліна і аж до сонячного й безтурботного Бургаса.
Ми починали з розмальованих ватманів, якими щедро прикрашали коридори ІЖ, перетворюючи наш навчальний простір на подобу картинної галереї. Ми створювали відеокліпи та проводили флешмоби. Ми підхопили ідею Радіодиктанту національної єдності, дедалі активніше долучаючись до проведення цього заходу. Найголовніше інше: повага до рідної мови в нашій альма матер – це, як писав Микола Зеров у майже однойменному сонеті, Традиція.

Пропонуємо ознайомитися з роботами наших першокурсників.

“Незламна й нескорена”
(спец. “Авдіовізуальне мистецтво”, ОП “Сценарна майстерність і режисура кіно й телебачення”, “Ведучий програм телебачення”)

“Мова як аргумент”
(спец. “Авдіовізуальне мистецтво”, ОП “Ведучий програм телебачення”)

(спец. “Авдіовізуальне мистецтво”)

(ОП “Реклама та зв’язки з громадськістю”)

(спеціальність “Журналістика”)

(спеціальність “Журналістика”, ОП “Журналістика та соціальна комунікація”)
https://youtu.be/pDQCNWMdO40
(спеціальність “РЗГ”)