Інститут журналістики КНУ імені Тараса Шевченка повідомляє, що не буде зустрічатися з жодним «хорошим» медійником країни-агресора ні зараз, ні після перемоги. Запропонована фондом “Human Right Foundation” подібна зустріч зі студентами нашого інституту на тему «Сучасні стандарти журналістики як засіб протидії фейкам та пропаганді в інформаційних війнах» з «осознавшей свою вину» московською пропагандисткою свідчить про те, що деякі міжнародні організації не відчувають межі між добром і злом, військовою спецоперцією і війною на винищення цілого народу в сучасній Європі. Чи можуть представники цього фонду уявити собі, щоб під час звірства гітлерівців в СССР відбувалася зустріч у москві з гарним німецьким журналістом! Чи можуть представники цього фонду уявити собі, що після перемоги СССР над фашистською Німеччиною радянські люди проводили б діалоги й дискусії з представниками німецької еліти як рівноправними? Московія знищила себе як інтелектуальний партнер, співрозмовник на віки. Так, серед вовчої зграї знайдеться гарний вовк, але це не відміняє вовчої натури цілої зграї, яка на 80% підтримує свого вожака на ґвалтування дітей, знищення жінок і людей похилого віку, мародерство, стирання з лиця землі шкіл, лікарень, церков, музеїв! Ми пропонуємо відомій правозахисниці Еммі Карр, директору з гуманітарних питань Фонду з прав людини, співпрацю у поширенні у Світі правди про український народ. Зарубіжні фонди повинні вкладати кошти не у марну справу умиротворення агресора чи примирення українців з москалями, а в знищення суспільної шизофренії в росії, у розвінчання їхніх міфів про вкрадену в України-Руси історію та культурних надбань інших народів, які населяють штучну країну-імперію під назвою РФ, де боєвой бурят називає себе росіянином, забувши подивитися на себе в дзеркало. Це все не було б так печально, якби це на стало основою їхньої нацистської ідеології, спрямованої на знищення інших народів. Діалог з представниками московії може бути тільки після того, коли вони покаються перед світом, українцями, визнають свою вину і займуть належне їм скромне місце у світовій історії як другосортна країна, яка займалася тероризмом протягом віків.