“Іван Марчук. Космічна містерія життя”: студенти відвідали виставку одного з геніїв сучасності

5 вересня 2024 року студенти 3 курсу групи мистецької журналістики відвідали виставку-ретроспективу творчості Івана Марчука в Музеї історії Києва.

У масштабному проєкті представлено понад 180 картин художника. Це реалістичні пейзажі, які чудово передають атмосферу українського села, сюрреалістичні замальовки, що вражають своєю експресією, та непересічні натюрморти у авторському стилі “пльонтанізм”. Таке різноманіття дало змогу кожному студенту віднайти твори, які відгукнуться саме його серцю.

“Ця виставка дійсно поєднує в собі й космічне, й містерійне, й життя.

Іван Марчук — це художник, який не тримається за один єдиний стиль, а кожен цикл картин — абсолютно різний, наповнений різними експериментами, десь реалізм, а наступні роки — модернізм, і взагалі все вперемішку. Іноді здається, що то не він якийсь цикл писав. Це не ритм творчості, наприклад, унікальної художниці Марії Примаченко.

Але це як писати вірші: вони у одного поета можуть не мати рими, але завжди мають ритм. Ритм — ось, що дуже зачепило мене в його роботах. Кожна картина має в собі динаміку: навіть якийсь статичний пейзаж у реалізмі — це вже шалена динаміка, якщо дивитися довше 30 секунд. Або якщо статична абстракція: глянеш під різними кутами – побачиш силуети, які мозок сам згенерує і вони будуть як голограми паперові”, –  поділилася враженнями одна із студенток, Анна Штопенко.

“Картини викликали в мене абсолютно різні почуття: від ностальгії до дискомфорту“, – зазначила студентка Дар’я Корецька.

Відвідувачі дізналися більше про життєву долю митця, його переконання та професійні секрети успіху.

“Приміром, зацікавило те, що художник працював над своїми доробками 365 днів на тиждень без вихідних, не чекаючи особливого натхнення чи музи” – згадує студентка Марія Лисюк.

Така відданість справі принесла Івану Марчуку непересічний успіх: Міжнародна академія сучасного мистецтва в Римі обрала його до списку із 51 найкращого художника світу — Золотої гільдії, а британський The Daily Telegraph у 2007 році вніс його до списку 100 геніїв сучасності. Крім цього, у 1997 році митець став лауреатом Національної премії України імені Тараса Шевченка.

Читали, що його обмежували і радяньска влада, і поїздки, куди не можна із собою взяти мольберта, й іншоземні мови, що йому ніяк не давалися. Але Марчук усе одно пробивався далі, щоб позиціювати своє мистецтво як українське та розвивати українську культуру.

“Особисто мені дуже сподобалось те, як у своїх роботах Іван Марчук зображує рідну землю. Художник сам казав, що його завжди сильно тягнуло до землі, і справді, ця любов яскраво простежується в його творчості. Кожна травинка, соломинка, гілочка та квіточка настільки детально промальовані в роботах митця, що їх хочеться роздивлятись якомога довше. З такою уважністю до усіх деталей зобразити природу може лише та людина, яка дійсно нею захоплюється“, — поділилася  Анастасія Ільницька.

“Його роботи вирізняються поєднанням традицій та новаторства, що робить їх одночасно модерними та глибоко символічними“, — зауважила Карина Березна.

І у реаліях сьогоднення студенти, на жаль, розглядали картини в періоди стабілізаційних відключень електроенергії.

“Коли у приміщенні немає світла, то виставка набуває особливої атмосфери. Ліхтарі підсвічуюють картини, а ти вдивляєшся у кожну, намагаючись розгадати її загадку.  І навіть думаєш, що чисте біле полотно – це оригінальна задумка автора і реальна картина. А виявляється, що картину на білому полотні показують через проектор. Звісно, коли є світло“, – так про цей досвід розповіла студентка Юлія Войцехівська.

“Виставка робіт Івана Марчука по-справжньому захоплювала подих, адже кожна картина відображає внутрішнє сприйняття автора навколишнього світу та власних переживань. Тому виставка справді вражає, а картини змушують рефлексувати та роздивлятися їх“, — висловився студент Максим Ананченко.

“При цьому кожен з нас сприймає його по-різному, спираючись на власний досвід, – додала Альона Тихоненко,  — Дивовижно, як хаотичні лінії вдало сплітаються в досконалий пейзаж або ж чіткі образи. Кожне полотно зацікавлює своєю історією, адже коли знаєш, у яких умовах і чому творив художник, то дивишся на його роботи під зовсім іншим кутом, помічаєш сенс, який він вклав у них”.

“Хоч митець і віддав усі свої пензлі, увесь свій потік думок, увесь свій час – його картини просто так і хочеться розплести! Побачити, а що ж за ними ховається. Але це плетиво врешті й складається нитками-мазками і у реалістичне, і у щось марсіанське, і у щось лякливе. Додам, що гарантовано в кінці виставки всміхнетеся!” – відгукнулася студентка Заславець Олександра.

Ознайомитися з роботами Івана Марчука можна у Музеї історії Києва до 29 вересня 2024 року.