Коли усе в тумані життєвому
Загубиться і не лишить слідів,
Не хочеться ні з дому, ні додому,
Бо й там, і там огонь давно згорів.
В тобі, мистецтво, у тобі одному
Є захист: у красі незнаних слів,
У музиці, що вроду, всім знайому,
Втіляє у небесний перелив;
В тобі, мистецтво,— у малій картині,
Що більша над увесь безмежний світ!
Тобі, мистецтво, і твоїй країні
Я шлю поклін і дружній свій привіт.
Твої діла — вони одні нетлінні,
І ти між квітів найясніший квіт.
***
Цікаві факти з біографії поета:
- Максим Тадейович народився, коли його батькові було 54 роки.
- Під час навчання у гімназії жив у родині Миколи Лисенка, а згодом – у сім’ї Олександра та Софії Русових.
- У 1931 р. якраз на День народження був арештований ДПУ за звинуваченням у приналежності до української контреволюційної організації. Пробув у Лук’янівській тюрмі рівно 5 місяців.
- Навчався в Київському університеті Св. Володимира (спочатку на медичному, потім на історико-філологічному факультетах, однак університету так і не закінчив. Проте ніколи не поривав з alma mater: викладав на робітфакові, тісно співпрацював уже як академік АН і як директор Інституту фольклору та етнографії.
- Був одружений із жінкою, старшою за нього на 9 років, яку «відбив» у друга. Всиновив її шестирічного сина.
- Усього раз порушив подружню вірність, але дружина його пробачила, бо на той час вони жили на відстані.
- Захоплювався музикою, якої його вчив Микола Лисенко.
- Як і його друг Остап Вишня, поет був завзятим мисливцем, а знаменита усмішка «Як варити і їсти суп з дикої качки» присвячена саме М.Рильському.
- 19 березня – День народження і М.Рильського, і Ліни Костенко, яка сьогодні відзначає 90 років.
І ще нагадаємо:
- Перший вірш Рильського надрукували, коли йому було 12 років.
- Перша збірка юнацьких поезій «На білих островах» вийшла, коли йому було всього 15.
- Перша «зріла» збірка вийшла за вісім років після «юнацької» та звалася «Під осінніми зорями».
- Як головні прикмети поезії Рильського відзначають «усталеність, рівновагу, спокій, тишу, простоту».
- Максим Рильський спочатку був кумиром для Павла Тичини, а потім вони стали друзями до кінця життя.
- У листі до М.Зерова 1923 р. М.Рильський писав:
«Я собі як прекрасну мрію малюю можливість працювати з Вами, з п.п. Якубським та Филиповичем, коло одного літературного діла. Ачей знайшлися би і ще товариші, котрим не зав’язано очей на ту істину, що коли не брать на свій корабель нічого з минулого, коли по-коряковському способу «розпаплюжить» усі традиції – то корабель врешті піде до дна. А ми б збудували АРГО! Між нами були б і досвідчені керманичі – Зерови, і захоплені мрією про золоте руно невідомих берегів Тичини… І це було б МИСТЕЦТВО. Безграмотного фіґлярства нинішніх пророків я не визнаю, – і в щирість їх не вірю…»
- Через рік М.Зеров присвятить М.Рильському поезію «Аргонавти»:
Так, друже дорогий, ми любимо одно:
Старої творчостi додержане вино,
I мед аттiцьких бджiл, i гру дзвiнких каталiй.
Хай кволi старчуки розводять млявi жалi,
Хай про сучаснiсть нам наспiвує схоласт,
Хай культiв i фактур неважений баласт
У човен свiй бере футуристичний тривiй, —
Ми самотою йдем по хвилi бiлогривiй
На мудрiм кораблi, стовесельнiм Арго,
А ти як Тiфiй нам, i вiд стерна свого
Вже бачиш свiтлу цiль борнi i трудних плавань:
Дуб з золотим руном i колхiдiйську гавань.
- Відкидаючи звинувачення запопадливих прихильників «пролетарського мистецтва» у відчуженні поетів-неокласиків від дійсності і від життя народу, М.Рильський наголошував:
Готичний присмерк, еллінську блакить,
Легенд біблійських мідь, вісон і злато —
Все можемо на полотні віддати
Чи на папір слухняний перелить.
Але любить чи не любити те,
Що вколо нас і в нас самих росте,
Що творить нас, що творимо самі ми, —
Лише сліпець, що замість крові в нім
Тече чорнило струмнем неживим,
Тривожиться питаннями такими
ЧИТАЙТЕ КЛАСИКУ!
КЛАСИКУ ЗНАТИ ТРЕБА!
Матеріал підготували Вікторія Кудряшова і Анастасія Ткачук, 4 курс, мистецька журналістика